Олена Треммері. Звернення до Старійшин Нації

Нещодавнє звернення екс-Президента України Леоніда Кучми до співвітчизників наштовхнуло мене на роздуми з приводу ролі історичних осіб, яких можна теоретично назвати Старійшинами Нації, у розбудові Держави. Зокрема, Леонід Данилович зазначив: «Висловлюю щиру вдячність усім громадянам, які пов'язують свої сподівання на кращу долю України і нашого народу з моєю особистістю. Розцінюю це також як визнання моєї діяльності з розбудови української держави... 

Вірю, що український народ, який  пройшов через горнило випробувань останнього п'ятиріччя,  зможе  відкинути  облуду захмарних обіцянок і цинічного  популізму… Зі  свого  боку,  я завжди  буду  готовий допомогти  новообраному  главі  держави  усім,  у  чому  зможу бути корисним, заради блага українського народу».

В історії молодої незалежної України старійшин можна перерахувати по пальцях: це перший Президент Леонід Кравчук (1991-1994), другий Президент Леонід Кучма (1994-2005) та соціаліст з двадцятирічним стажем Олександр Мороз, двічі спікер Верховної Ради.

У кожній державі світу діяльність екс-Президентів та політиків не припиняється із закінченням терміну їх повноважень, бо кожен громадянин, який у певний проміжок часу мав вплив на історичні події у країні, володіє багатогранною інформацією. Відповідальність з таких осіб перед суспільством за передачу (або не передачу) поколінням свого досвіду, знань, висновків та порад не знімається.

Логічно, що досвід старійшин тим цінніший, чим з більшою працею та втратами він набувався. Відомо, що Господь дає нам мудрості, створюючи на шляху людини тяжкі іспити і той досвід, що його отримує людина, особливо державного рівня, має бути переданий наступному поколінню, бо може відіграти значну роль для подальшого розвитку суспільства.

Щодо першого Президента, то лише з тої інформації, що про нього лунає зі «світських хронік» та у ЗМІ, складається враження, що свою суспільну нішу «весільного генерала» Леонід Кравчук вже зайняв і змінювати не планує. Його «комсомольський досвід» на головному посту не захмарився будь-якими серйозними ускладненнями, тому й сказати з цього приводу йому нічого, крім того, що підписання ним Біловезького договору про створення СНД далося екс-Президентові із значними моральними ваганнями.

Другий Президент наразі створив Благодійний Фонд, що має на меті допомагати талановитій молоді України. І в нього, до слова, непогано виходить. Мабуть, це найменше, що міг би зробити громадянин, отримавши від народу, в якого виконував обов’язки Президента, достатні фінансові ресурси, зв’язки та особисті здібності від Бога. 

Окрім того, Леонід Кучма бере участь у різноманітних конференціях з глобальних питань сучасності, зокрема, обговорює «проблеми сталого розвитку людства після глобальної фінансово-економічної кризи, яким чином використати потенціал сьогодення, які нові механізми запустити, аби запобігти повторенню подібних криз».

Складається враження, що колишній Президент таки має що сказати світовій спільноті та співвітчизникам стосовно «механізмів, потенціалу» та методів управління Державою! Бо його корисні поради «заради блага українського народу» дуже були б доречні сьогодні, якщо вони, звичайно, є у нього в наявності!

З цього приводу постає декілька запитань до Л. Кучми:

1. Чи плануєте Ви, Леоніде Даниловичу, окрім створеного Фонду «Україна», запропонувати країні та громадянам свій досвід у іншій ролі?

2. «У цей важкий час владно-політична верхівка, замість того, щоб об'єднатися та згуртувати суспільство, фактично вдалася до руйнації основних інституцій державної влади» (зі звернення Л.Кучми). Чим Ви конкретно можете допомогти суспільству відновити або, краще, реорганізувати ці державні інституції, що, зокрема,  створювалися під час Ваших двох каденцій? Яким чином, на Вашу думку, можна об’єднати політичну верхівку? І чи доцільно взагалі їх усіх об’єднувати?

3. В інтерв’ю «Українській правді» у 2005 році на контекстне запитання щодо можливості виправлення помилок, Ви відповіли, що «можливо, щось відкоригував і відшліфував би». Це також зміна, тому, що саме Ви вважали б за необхідне  змінити, якщо б така можливість у Вас з’явилася?

4. Ваше ім’я багато хто з громадян, зокрема, журналісти, пов’язують із негативом, проте доки людина живе, у неї залишається можливість змінити ситуацію. По багатьох ознаках, історія надає Вам такий шанс і на відміну від Вашого попередника, Ви могли б відповідати якісному положенню Старійшини Нації. Чи відповідає якість Вашої особи такому положенню?

Це  не  єдині  запитання, що можна поставити  екс-Президенту країни, проте з відповідей на подані вище може розпочатися діалог Л.Кучми із суспільством. Як і іншого фактичного претендента на Старійшину Нації – соціаліста Олександра Мороза. Та, можливо, і діалог між ними обома: для справи, а не задля стрясання повітря.

Нова ера відносин між двома українськими політичними діячами може бути започаткована як приклад рівня здорового глузду. Кращого прикладу для нації і шукати годі, бо знайти двох більш непримиренних політичних опонентів неможливо. На фоні подробиць «касетного скандалу» усі інші парні протистояння з їхніми «дріб’язковими» проблемами програють і виглядають «родинними сварками».

Тим не менше, саме ці дві особи укупі мають величезний досвід державного устрою та мають усі можливості створити прецедент подолання безладу у Державі.

З достовірних джерел, лідер СПУ ще влітку отримав достатньо на той час для нього інформації про положення речей та про засоби переведення у публічну площину механізму зміни системи державного управління. Олександр Мороз був попереджений про наслідки того чи іншого його вибору і можливість свідомого та вільного вибору як такого йому була надана стовідсотково. На жаль, коли гординя наповнює людину, вона стає мудрою хіба що в своїх очах. Наслідки вибору не забарилися. Він змарнував час на домовленості з громадянами, що намагалися використати його особу у брудній грі і менш за все цінували його досвід та знання. За лідером СПУ, з легкої руки Петра Симоненка, закріпилося вразливе визначення «політичного трупу». Його кандидатські рейтинги під час передач Савіка Шустера постійно знаходяться десь між Л.Супрун та Ю.Костенко на рівні 0-3%. Політологи-ворожки у прямому ефірі дозволяють собі фамільярне звернення «Сан Санич», що носить скоріше негативний характер, аніж дружній.  Його виступи є плачевним видовищем для особи такого рівня. Перелік наслідків можна продовжувати, проте ведуть вони до одного – до констатації факту падіння. Сумно взагалі спостерігати цю людину у місці,  де справи суспільства не вирішуються. Але вибір є завжди, тому постають запитання також і до Олександра Олександровича:

1. Навіщо йти учетверте до Президентського крісла, якщо нема чого сказати громадянам? Головне не перемога, а участь?

2. Чого варті усі знання, зусилля та 20-тирічний досвід політичної боротьби, зокрема, перебування Головою Верховної Ради – законотворчого органу країни, якщо Ви, Олександре Олександровичу,  кидаєте це все під ноги своїм опонентам у передвиборчій кампанії?

3. Зрозуміло, що через президентські перегони Ви розраховуєте активізувати до себе увагу та «заробити бали» для майбутніх парламентських виборів. Чим активізувати? Що конструктивного Ви можете повідомити виборцям?

4. Як Ви вважаєте, як відреагує суспільство, коли врешті-решт матиме інформацію, що кандидат у Президенти (громадський діяч  за своєю сутністю) свідомо проігнорував шанс,  важливий для нації?

Сьогодні у суспільстві йде активний пошук національної ідеї, засобів зміни існуючої системи державного управління, зокрема, судової системи, пошук рішень щодо нагальних соціальних проблем тощо. У наступній каденції «народному обранцю» будуть пред’явлені особливі, підвищені вимоги до особистої та професійної якості (докладніше про це див. статтю «Лідер Нації – Творець Держави. Хто він?»).

Загалом, даний матеріал можна закінчити запитанням до обох перспективних старійшин – Леоніда Кучми та Олександра Мороза: в житті так буває, що людина попри те, що, здається,  весь світ проти неї, отримує шанс щось змінити. Як Ви вважаєте, коли у громадянина з’являється така нагода, проте він відмовляється скористатися цією можливістю, то чи знімається відповідальність за невикористаний шанс?

Далі буде…

Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.