Денис Половинка. Світова криза чи реструктуризація всіх галузей держави

Розглядаючи світову економічну історію ми маємо змогу побачити що всі кризові явища в світі не відбуваються просто так. До них призводять різного роду ситуації, та ці кризи відбуваються періодично, з певною послідовністю. 

Після кожної кризи країна виносить для себе певний урок, аналізуючи сфери та галузі, робить висновки де підтримка повинна бути більшою, яких помилок ми припустилися тут чи там та ін.. Тобто необхідно кожне явище аналізувати. Саме це я пропоную зробити в моїй статті, давайте подивимось де ми наробили помилок, та як можна стабілізувати ситуацію.

Всі пам`ятають економічну кризу в Україні 1993-1994 року. Вона була викликана не стабільністю в державі в перші роки незалежності, та недотримання вимог певного економічного розвитку держави. Багато дослідників досліджують це явище та приходять до різних висновків, але всі сходяться на одному – не професійні дії з боку влади, та свідоме прагнення деяких країн «потопити» незалежну Україну, та повернути її до складу радянського союзу.

На той час як і на сьогодення людям нав`язувались ідеї що все українське це погано. В нас погана промисловість, в нас погані товари, в нас вічно нічого не має. Звісно що коли країна лише починає свій розвиток, її стан знаходиться на рівні критичного. Велику роль в цьому відігравало саме соціальний настрій мешканців нашої держави. Коли свідомо нагнітається обстановка в державі, дуже важко працювати. Але саме за цим повинні були слідкувати та дивитися наші політики. Але нажаль, такого контролю з боку влади не було, тому що при ній знаходилися особи яким було вигідне таке становище в державі. Вони могли на цих питаннях маніпулювати людьми під час виборчих компаній.

З 1994 року минуло вже 15 років. Але нажаль висновки які потрібно було зробити ще тоді, сьогодні не зроблені. І ми маємо знову схожу картину – світова економічна криза 2009 року. Деякі політичні особи знімають з себе відповідальність слова що криза охопила всі країни світу і ми нічого не могли зробити. А ми могли зробити, ми могли зробити висновки з 1994 року та принаймні якщо не відвернути кризу 2009 року, то зменшити її удар по галузям та сферам нашої держави.

Як і в ті часи виною всьому стала не професійна влада, яка пропустила повз себе перші коливання кризи та перші її «поштовхи». Вони були дуже зайняті розподіленням крісел в парламенті, та майбутньою президентською кампанією що просто забули про народ, та про свої обов`язки. Від цих не професійних дій постраждали майже всі сфери економіки. Важка та легка промисловість, на певний час призупинені. Металургійні заводи несуть колосальні збитки яких можна було б уникнути. Національний борг держави стрімко зростає, соціальний добробут населення стрімко падає.

Якби в 2004 році були проведені певні реформи, то всього цього можна було б якщо не уникнути, то стрімко зменшити «ударну силу» кризи по Україні.

Перш за все необхідно було і ЗАРАЗ потрібно повністю реформувати податкову систему держави. Я вважаю що необхідно встановити на кожну гривню певний податковий індекс. Таким чином отримуючи прибуток у розмірі  наприклад 100 тис. грн.., підприємство сплачує певну цифру податків, а отримуючи прибуток в розмірі 150 тис. грн. вже іншу. Тобто до кожної гривні, прив`язати еквівалентний індекс певної суми. Звісно така праця буде досить не звично сприйнята підприємцями та податківцями, але це дасть змогу відслужувати та отримувати в казну держави кожну копійку податкової суми. Взагалі необхідно створити окремий інститут який би координував роботу цієї ідеї, та впроваджував її в життя. Також необхідно в перші роки життя підприємства надати змогу не сплачувати податки, щоб воно могло «стати на ноги».

Друге що потрібно змінити так це соціальну інфраструктуру. Забезпечити випускників вузів роботою, розробити спеціальні умови кредитування молоді, знизити відсотки для них по сплаті кредитів та ін.. Ось вам простий приклад:

Під час кризи в Німеччині директор який має невеличку хлібопекарню бере на роботу 3 працівника. Хоча до кризи в нього працювало 2. Тобто він розуміє відповідальність яку несе перед соціумом. І це не регульовано законом! Він робить це за власним бажанням! Ось де розуміння проблеми та її вирішення. А все тому що при такому розкладі він має змогу сплачувати менше податків, та на зекономлені кошти має змогу оплатити нехай і мінімальну ЗП третьому робітнику. Але це ж все таки краще ніж взагалі безробіття!

Картина була б у нас зовсім іншою якби при владі знаходились особи які заслуговують на цю владу, та справді на професійному рівні розуміють рішення проблем. Така влада називається мерітократією. Коли при владі люди які вже доказали свої професійні навички, та чудово розуміють що, як, коли і де потрібно зробити щоб уникнути проблеми. Коли при владі люди які не є корумпованими, люди які є чесними та насправді працюють на благо свого народу а не на свій гаманець.

Я вважаю що мерітократія стоїть на одну ступінь вище від демократії. Кожне суспільство має рухатись вгору вдосконалюючись а не топтатись на одному місці. А при нинішньому розкладі справ Україна відкотилася знову до 1994 року.

В країні все буде добре коли міністром економіки буде професор який присвятив цій справі все життя, а не отримав цю посаду через власні зв`язки. Коли президентом буде та особа яка присвятила своє життя служінню народу та вивченню цього інституту, а не яка отримала це крісло через фальсифікації на виборах та підкуп виборців. І так має бути на кожному посадовому місці!

Я з гордістю кажу що насправді ще не вмерла Україна, тому що ми маємо досить багато людей, які є професіоналами у своїх справах, але не мають доступу до влади, тому що вони занадто молоді як рахують інші, чи в них не має коштів на всю цю агітацію, та не має мільйонів щоб купити собі місце. А це місце не треба купувати, необхідно його заслужити. Але певні політичні «акули» ні коли не дадуть змогу цій людині робити свою справу на благо народу.

Ось такі висновки ми маємо винести для себе з кризи 2009 року. Прийшов час змінюватися нам, та змінювати всю політичну систему. Мерітократія як і демократія це влада народу, але коли посадові особо заслуговують на цю владу.

Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.