Володимир Чеповий. Щастя, як «ідеальний заряд» душі може бути критерієм оцінки діяльності держави, роботи влади та сенсу життя людини
Всесвітня економічна криза не зупинила, а навіть прискорила технічний прогрес людства. Пошук нових технократичних рішень розвивається з неймовірною швидкістю. Всі країни захоплені цим пошуком і справно продовжують рахувати рівень ВВП на душу населення, а людині стає складніше відчувати себе щасливою в глобальній метушні геніальних економічних відкриттів. У чому ж полягає проблема знахідок і втрат людства? Можливо, варто шукати інші критерії нашої успішності?
Цікавим прикладом зрушення економічної парадигми є гірська країна Бутан. Там замість Валового Національного продукту (Gross National Product) введено поняття Валового Національного Щастя (Gross National Happiness). Як пише Вікіпедія: «Сенс цього поняття для Бутану полягає в розвитку такої економіки, яка б відповідала унікальній бутанській культурі, що заснована на буддійських духовних цінностях. Хоч духовні та моральні цілі важко оцінити та спланувати, але тут мова йде про п’ятирічне планування розвитку як економіки так і розвитку в цілому».
Можна багато сперечатися про критерії та механізми вимірювання рівня щастя людини або народу, але очевидним стає напрямок розвитку економіки будь-якої країни: «…яка відповідала б унікальній (місцевій) культурі…». Схоже, саме про це майже 300 років тому казав і писав наш земляк Григорій Сковорода. В основі його філософії також лежить ЩАСТЯ людини через самореалізацію при помірному споживанні матеріальних ресурсів (і знову це банальне поняття «щастя», яке «у кожного своє», і його ніхто не може виміряти).
Люди давно припинили дивуватися звучанню радіо та зображенню у телевізорі. Забуто захоплення від перших розмов по мобільному телефону, листування електронною поштою та відправлення СМС. Мільйони користувачів геніальних технічних рішень і не здогадуються як «це» відбувається. Хоча у кожному перерахованому пристрої та явищі приймає участь енергія та інформація, яка так чи інакше там вмонтована.
Тоді, можливо, ЩАСТЯ – це і є певний «ідеальний» інформаційно-енергетичний заряд нашої душі?! Якщо погодитися із такою гіпотезою, то стає зрозуміло чому більшість релігій світу говорять про необхідність «рятування душі» людини – тобто збереження душі в «ідеальному заряді». Тоді і сенс існування життя з’являється – частіше бути щасливим. І стає зрозуміло навіщо потрібні країни та держави – для того, аби забезпечити на своїй території умови для щасливого проживання своїх громадян, через їх самореалізацію ( у середовищі унікальної національної культури).
Реалії сьогодення додають ще одну вимогу, про що писав Григорій Сковорода – помірне споживання матеріальних ресурсів. Тому потрібно навчиться вимірювати Валове Національне Щастя, як критерій оцінки організації держави, роботи влади і сенсу життя людини.
Давайте спробуємо!
Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.
