Юрій Ситник. Новий рік - початок Переходу

Кожен Новий рік підсвідомо нас налаштовує підводити підсумки року минулого та будувати плани на наступний. На жаль, часами трапляється, як в анекдоті: «один чоловік поскаржився приятелю про свої негаразди, мовляв, залишився без роботи, розбив машину, негаразди в родині і таке інше. На що приятель по-філософськи відповів - життя, як зебра - то чорна смуга, то біла.

Через деякий час знову зустрілись, і на запитання приятеля «як справи?», чоловік відповів: «ти був правий - тоді це була біла смуга…»

Різноманітні експерти, політологи, провидці нас зомбують через усі мас-медійні засоби, що у світі фінансова криза (а в Україні ще й політична), що ось-ось вона закінчиться, оживуть фінансові ринки, відновиться кредитування (повернеться довіра до банківської системи), відбудеться ріст економіки, а Україна подолає і політичну кризу, і економічну, бо кожен з кандидатів у президенти знає, як це зробити, лише б опоненти не плутались під ногами.

Оптимісти у це вірять, песимісти черговий раз чекають апокаліпсису,на цей раз у 2012 році, згідно пророцтвам загадкового народу майя. Ну от тільки Євро-2012 відбудемо, а там і кінець…

Це маніпулювання свідомістю справді досягло апокаліптичного розмаху. Світ змінився, цивілізація, як імперія,що знищує сама себе, або загине, або якісно зміниться і перейде на інший шлях подальшого розвитку.

Що відбувається, чому настав час Переходу (якісної зміни)?

Не заглиблюючись в езотерику чи глобальну політику все можна пояснити, поглянувши на ситуацію не через призму загальноприйнятих (нав‘язаних нам) міфів.
    
Ось деякі з них:

Міф перший, сьогоденний світова фінансова криза.

Немає  жодної кризи, є цільова фінансова диверсія з метою ще більшої концентрації влади «сірих кардиналів» над всім іншим населенням у планетарному масштабі.  Все просто: «Чому у всіх не може бути всього? Тому що всіх багато, а всього мало». Способом оце «все», у вигляді природних ресурсів і матеріальних благ (яких на «всіх»  не вистачає) міцно тримати у своїх руках - є нав‘язування «всім» однакових правил гри для «всіх», крім себе самих, собою ж обраних. Не президенти, не прем‘єри і не канцлери керують державами - ті на видноті,в пресі, на телеекранах. Керують гроші, які вже давно не еквівалент обміну товарами, котрі сконцентровані в руках  «самих собою обраних». Приклад - так звана «велика депресія», точніше - та ж диверсія, призвела до другої світової війни, мільйонів людських жертв, неймовірного збагачення кількох фінансових кланів і появи «загальносвітової» валюти - долара США. Вже мабуть всі знають - друкує долари Федеральна резервна система США, яка по суті є «товариством з обмеженою відповідальністю», але з необмеженими можливостями.
    
Міф другий - політичний

Нам з часів СРСР відома фраза «великого вождя», що політика - це концентрована економіка. Можна сказати інакше: політика-це персоніфікована влада грошей. Гроші вкладають у персони, які повинні примножувати гроші тим, хто їх у них вклав. А якщо персони (політики) раптом уявляють себе самостійними, незалежними - їх знищують, часом і фізично (наприклад як Кеннеді). Тому немає принципового значення Буш чи Обама, Тимошенко чи Янукович і т.д., і т.п.  У будь-якій державі гроші не знають кордонів, а їх власники мають резиденції  по всьому світу, навіть природні катаклізми в  окремій частині земної кулі не злякають «сірих кардиналів», завжди знайдеться теплий куточок, де працюють оплачувані ними персони.
    
Міф третій - демократія.

Демократичні або, як у нас люблять говорити, європейські (західні) цінності - димова завіса, за якою «працюють» гроші, які, як відомо, люблять тишу і спокій. Звичайно диктатура нічим не краща, проте різниця не принципова. Рокфеллер ще позаминулого століття сказав щось на кшталт: «Дайте мені можливість друкувати гроші і мені все одно, хто буде приймати закони у цій країні» (можливо цитата не точна по змісту, але відповідає суті). І не важливо, які гроші: долари чи тугрики.

Про те, що долару скоро кінець мало хто сумнівається, але його втримають тимчасово шляхом чергового військового конфлікту (найгірший варіант розвитку), або здевальвують, попередньо скупивши за нього те «все», чого не можуть мати «всі». Так от, немає демократичних виборів. Ми вибираємо лише тих, кого нам пропонують. А пропонують нам засоби масової інформації, котрі належать так званим олігархам, які, в свою чергу, як і політики залежать від тих, хто «концентрує» гроші. Заберіть хоч на пів року будь-якого політика у будь-якій державі зі шпальт газет  і екранів телевізора, і він, як кажуть політологи - «політичний труп».

Насправді міфів багато, про корупцію, про науково-технічний прогрес, банківську систему (лихварство на початках засуджували всі основні так звані «світові релігії», пізніше призабули), охорону здоров‘я, чесних політиків і мерів-альтруїстів, три незалежні гілки влади і шляхетних повій…

Це не песимізм, і не чорна смуга, це ще не дно. Коли затягує вир, то з ним марно боротись, лише ковтнути побільше повітря, досягти дна, де вир втрачає силу і тоді вирватися з нього!

Хтось сказав, що єдиний спосіб перемогти корупцію - її очолити. Можна очолити будь-яку організацію, укріпити чи розвалити її, як елемент системи, але систему можна змінити лише побудувавши іншу систему, інакше – хаос.

Побудова іншої системи - це Перехід до іншої системи цінностей. На старих міфах не створиш нову реальність. Не змінивши себе-не зміниш світ. Якщо найвища цінність-гроші, то все решта продається, товаром стає все, в т.ч. «честь, гідність і совість». Гроші домінують в існуючій системі цінностей, яку підтримує загальносвітова реклама, суть якої полягає в стимуляції споживання все нових  і нових матеріальних благ.

Перейти до іншої системи цінностей можна лише усвідомивши, куди веде існуюча. Тоді відпаде дилема - за кого голосувати, в існуючій системі немає різниці і часом «чим гірше, тим краще». В новій системі лідером буде той, хто буде готовий віддавати більше, ніж отримувати (до речі, цей феномен був за часів  Запорізької Січі, принаймні як ритуал - тричі відмовлятись від булави).
    
Система-це людство, кожен з нас її елемент, і змінити її можна, змінивши себе.

Хочу побажати нам всім почати Перехід до щасливого майбутнього наших дітей та онуків!

Радості, добра, любові та терпіння у Новому Році!

Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.