Людмила Бойченко. Кого ми обрали, або підсумки передвиборчої кампанії 2010

Як це не дивно, але все закінчилося. Закінчилася «безглузда» гра популістських лозунгів, закінчилася до печінок набридла політична реклама, що «падала» на голови пересічних українців, лізла з усіх кутів та щілин ТБ, радіо, газет, білбордів, а як майорів Інтернет, то можна просто порівняти з новорічною ялинкою, повною яскравих прикрас.

Чого в нас тільки не було? А найбільше, звісно ж, Дідів Морозів з подарунками у вигляді пенсій від 1000 грн., 7000 км євродоріг, модернізованої та сильної країни... і цей перелік можна продовжувати до безкінечності. І звісно ж у нас була Снігуронька з косою на ім’я Тигрюля, яка чомусь не товаришувала ні з одним Дідом Морозом (чи вони з нею ) :)

Дивно, чому кандидати обрали собі казкові ролі, коли громадяни України не вірять більше в їхні казочки?

Чому українці не вірять, а голосують?

Відповідей на це питання є кілька. По-перше, спрацьовує так зване протестне голосування: коли українці точно визначають, кому вони не вірять більше всього і за кого 100% голосувати не будуть. А значить проголосують за їхніх конкурентів.

По-друге, українці не втрачають надії. Вони ще справді хочуть вірити, що той, за кого віддали свій голос, нарешті схаменеться і хоч щось почне робити з того, що обіцяв, не для себе, а для людей.

Третє. Є така версія щодо постійних прихильників того чи іншого кандидата – так званого сталого електорату. Вони знову голосують за «свого» кандидата, сподіваючись, що він, будучи раніше при владі, вже награбував для себе достатньо, а тепер більше не буде і залишить щось людям. (наївні)

Четверте. Є така категорія людей, які відчувають свій громадянський обов’язок та відповідальність. І не піти на вибори їм просто не дозволяє совість. Вони знають, що саме участь у виборах є реалізацією їхнього конституційного права - «народ є джерелом влади в Україні». І навіть голос «проти всіх» - це їхня активна громадянська позиція, бо вона заявлена. Особисто мене тішить той факт, що представників саме цієї категорії в Україні стає все більше і більше.

П’яте. Це малочисельна, але все-таки вагома група – члени політичних сил кандидатів та їхніх родин. Свою вагу вони набирають у тому випадку, якщо за кандидатом справді стоїть партія з реальним членством, а не Інет-бульбашка.

Шосте. Для деякої групи осіб похід на вибори – це свято. Ще досі в їхній пам’яті вибори за радянських часів, коли вони гуртом і всім селом йшли голосувати, а потім розважатись. «Буфет і танці – то невід’ємні складові виборів», - згадує старше покоління.

Сьомого не буде. Тобто воно є, але кожен, хто прочитав до цього пункту, здатен на свій розсуд дописати і 7, і 8, і 9 причини, чому українці не вірять, а голосують. Суть справи то вже не дуже змінить.

Отже, що ми маємо?

А маємо не те, що маємо, а те, НА ЩО ЗАСЛУГОВУЄМО! Кожен народ обирає той уряд, на який заслуговує. Ще класик політичної науки, італійський мислитель ХVІ ст.  Ніколо Макіавеллі у своїй праці «Державець» писав: «Народ заслуговує того правителя, якого обирає". Отже, ми варті тієї влади, яку самі й обрали. І всі нарікання з приводу і без нього містять і вашу провину в тому голосі, який ви віддали за когось.

Поки ми будемо голосувати «неусвідомленно», «серцем», «сльозою жалості», «за гарне обличчя і гламурну картинку», «за обіцянки-цяцянки», з якими граються лише у виборчій кампанії, а після того, як вистава скінчилась, кладуть у довгий ящик до наступної, - доти нічого не зміниться в політичному житті. Ми з успіхом вміємо наступати на одні й ті ж граблі навіть не двічі, а більше разів. Ми з успіхом знову й знову ловимося на одну й ту ж вудочку. А значить ми з успіхом продовжуємо їсти макаронні вироби своїми вухами та маємо те, на що заслуговуємо.

Усвідомлений вибір – що це?

Це вибір розуму! Це сказати «НІ» ляльковому театру і тій ролі, яку нам – громадянам України – прописали зіграти в черговій виборчій виставі. Це думати головою, а не ретраслювати те, що «бабка на двоє сказала». Слухати внутрішній голос совісті, щоб не було соромно перед дітьми та онуками за свій вибір.

Усвідомлений вибір – це вибір напрямку розвитку та програми дій, за якими житиме країна найближчі 5 років. В історичному вимірі 5 років – звісно дуже мало, але у вимірі українських історичних реалій навіть 1 рік – це надзвичайно великий проміжок часу, за який можливо зруйнувати все.

Зробити усвідомлений вибір зовсім неважко. Для цього всього-на-всього потрібно більше мати інформації та отримувати її з усіх можливих наразі джерел. Потім проаналізувати з акцентом на те, що людина реально зробила у своєму житті для інших людей, а що запланувала, а що обіцяла, але не зробила. Якщо кожен з вас складе невеличку табличку «Плюси і мінуси кандидата» на основі проаналізованої інформації, підрахує кількість «+» та «-» і зробить самостійний висновок, то – УРА! – Ви усвідомлюєте свій вибір. А вчора (17 січня) Ви зробили усвідомлений вибір???

Тому, шановні українці, думайте, думайте і ще раз думайте! Згадайте, як вас вчила мама або говорили в школі, або чули від друзів – «перш ніж щось зробити, подумай», «перш ніж один раз відрізати, сім разів відміряй». До 7 лютого (другого туру виборів) є достатньо часу для роздумів: самостійних, аналітичних, незаангажованих.

Будьте свідомі і Ви зміните країну, в якій живете!

Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.