Юрій Ситник.Новий Трудовий кодекс готується для перерозподілу власності та запровадження кріпосного права

— Юрію Євгеновичу, під час нашої останньої зустрічі Ви були менеджером досить успішного проекту, головою Ради товариства ЗАТ “Технопарк ЛЗТА”, і раптом — профспілки? Чому така різка зміна?
— Ще у 2000 році мене обрали головою регіональної організації Всеукраїнської профспілки “Соціальний прогрес”. Безпосередньо роботою нашої організації займався виконавчий директор Шуваєв Геннадій Миколаєвич, котрого, на жаль, на початку цього року не стало. Ця людина була віддана своїй роботі, і наявністю такої потужної організації, яка у нас є сьогодні, ми завдячуємо, передовсім, йому. Мені, як голові організації, згідно зі Статутом довелося взяти управління фінансово-господарською діяльністю на себе. Сфера для мене малознайома, але, повірте, достатньо цікава. У Львівську регіональну організацію профспілки “Соціальний прогрес” входить низка організацій Львівщини, загальною чисельністю приблизно 10 тисяч осіб. Звичайно, трохи дивно, що я, який ще донедавна виступав зі сторони працедавців, нині, по інший бік барикад. Але коли ми займалися проектом, про який Ви вже згадували, а це було серйозне підприємство — завод телеграфної апаратури, — тоді доводилося звільняти людей, відбулося дуже значне скорочення, і за цей весь час — жодного судового позову. Все у нас відбувалося коректно і чітко, з врахуванням інтересів і власника, і робітників. Тобто я знаю цю діяльність трохи з іншого боку і добре розумію, як це повинно бути.

— Ви згідні, що сьогоднішні профспілкові діячі — люди, які збирають гроші на вінок померлим і відповідають за видачу подарунків до Миколая чи на Новий рік?
— На жаль, здебільшого, так, хоча бувають приємні винятки. Загалом профспілки, замість захисного буфера для одних і обмежувача сваволі для інших, перетворилися на якусь фікцію. Для себе особисто я їх класифікую на три підвиди за спрощеною класифікацією. Перші — колишні “союзні” профспілки. Група людей у керівництві, скориставшись ситуацією на момент розвалу Радянського Союзу, очолила існуючі потужні структури, які мали серйозні кошти і майно. Цим майном і коштами вони розпоряджаються на свій розсуд, враховуючи нюанси українського законодавства і..., мабуть, добре заробляючи на тому. Ця категорія найбільша. Друга категорія — незалежні профспілки на кшталт нашої. Їх достатньо по Україні: загальноукраїнських, регіональних, місцевих тощо. Треті — кишенькові профспілки, які створюють власники про всяк випадок, аби не випустити працівників з-під контролю. Остання категорія — найбільш ганебна.

— Ви впевнені, що Ваша профспілка належить саме до другої, а не до третьої категорії?
— Так, ми вважаємо, що в нас — незалежна профспілка. Серед нас — первинні організації підприємств кількох бізнес-груп, але ми не є залежними від жодної з них. “Соціальний прогрес” існує виключно на регулярні членські внески і кошти, які використовують на утримання апарату профспілки, незначні. Основні кошти залишаються у розпорядженні первинних організацій, відповідно, вони витрачають їх на свій розсуд.

— Тобто особисто Ви маєте намір створювати цей “захисний буфер”?
— Розумієте, у понад 90% ситуацій керівника профспілки не обирають, ПРИЗНАЧАЄ КЕРІВНИЦТВО. Через це й виникають основні проблеми в майбутньому. Адже такі “призначенці” цілком ручні, вони абсолютно залежні від адміністрації. На рівні працівників ці люди роздають маленькі матеріальні блага і дуже пильнують, аби часом не визрів, який несанкціонований бунт.

— Хіба пересічні українці поспішають боронити свої права? Щось, знаєте, не помічав...
— На це я б відповів словами письменника Густава Водічки. Дослівно зараз не процитую, але суть відтворю: „Менталітет українця такий, що він, швидше, візьметься за шаблю, ніж боронитиме свої права й інтереси у профспілці”. Очевидно, доки не допечуть до краю і не заженуть у кут, доти і не примусять до якогось протесту. Але я вважаю, що профспілка це не організований протест заради протесту. Це, насамперед, захист соціальних прав її членів шляхом здорового компромісу з власником підприємства. Не буде благом “вибивати” працівникам високу заробітну плату, коли такий крок в умовах кризи призведе до банкрутства підприємства, і залишаться без роботи всі. Але ситуація, коли у так званих “топ-менеджерів” зарплати в десятки (!) разів більші, ніж у пересічного робітника, теж неправильна. Цікаво, що навіть сьогоднішнє законодавство пропонує достатньо широкі повноваження для захисту окремого члена профспілки. Наприклад, Ви знаєте, що первинна профспілка може ініціювати зміну керівника підприємства, якщо він допускає незаконні звільнення працівників та інші схожі дії?! І більшість людей цього не знає. А скільки громадян із початку кризи в Україні було звільнено без погодження з профспілками? Сотні тисяч! І вони могли оскаржити це в суді, і СУД НЕ МІГ НЕ СТАТИ НА ЇХ СТОРОНУ! Інколи доходить до абсурду. Ось, наприклад, щойно я зайнявся профспілковою діяльністю, прийшов юрист однієї компанії, працівники котрої раніше входили у нашу профспілку. Виявляється, вони звільнили одного зі своїх працівників, теж юриста, без згоди профспілки, той оскаржив ці дії в суді. Візитер каже: „А ви можете дати нам таке погодження... заднім числом”!
Взагалі таке погодження — компетенція первинної організації, але якщо вона “ручна”, то, мабуть такі факти бувають. Достеменно знаю, що коли виходили з профспілки працівники однієї потужної організації, то керівництво примусило кожного написати заяву про вихід. Хто не хотів, мав вибір — міг написати заяву на звільнення. На жаль, реалії саме такі.

— Думаю, що в таких реаліях багато людей не знає, хто у них голова профспілкової організації...
— Я скажу парадоксальну річ: більшості працівників цього і не потрібно! Коли є сильна первинна профспілкова організація, коли профлідер на своєму місці, то він сам дбає про захист прав членів профспілки, консультуючись у юристів і спеціалістів. Саме тому видання нашої організації, “Профспілковий вісник”, ми доповнюємо юридичними консультаціями, тобто готуємо працівника, озброюючи його бодай якимось юридичним мінімумом.

— За Вашими спостереженнями: у зв’язку зі зміною лідерів у державі, чи передбачають якісь зміни й у законодавстві про профспілки?
— Зміни передбачають і, на жаль, вони просто неприпустимі. Нагадаю, що посаду міністра праці та соціальної політики отримав Василь Надрага — лідер Федерації роботодавців України. Кажучи просто: захист працівників покладено на їх працедавців. Автори проекту нового “Трудового кодексу України”, вони ж — народні депутати від “Партії регіонів” та нові радники Президента — Сухий і Хара — ще з кінця 2008 року в парламенті зареєстрували цей законопроект, який, імовірно, нині можуть прийняти. Законопроект симптоматично відображає домінанту загальноукраїнської “старої” профспілки. Там не передбачено лише кріпосного права. Дещо для прикладу. Скажімо, фактично не обмежено тривалість робочого дня. Механізм прописаний так, що роботодавець може без додаткової оплати примусити робітника працювати й у суботу, й у неділю чи продовжити робочий день до 12 (!) годин без фінансової компенсації, як це є зараз із наднормовим робочим днем.
Запроваджують поняття “нормативні акти роботодавця”, яке стимулює власника взагалі не укладати колективний договір! Процедура погодження з профспілками звільнення працівника прописана на користь “роботодавця”. Цілком вилучено 16-й розділ теперішнього КЗпПУ “Гарантії діяльності професійних спілок щодо захисту трудових і соціально-економічних прав працівників” !
Ще один цікавий нюанс. Зареєстровано також проект про так званий “Соціальний діалог”. Сам цей “Соціальний діалог” — ніщо. Насправді цей законопроект і аналогічно новий Трудовий кодекс передбачає поділ на фактично нерівноправні профспілки: репрезентативні та нерепрезентативні. Згідно з цим нововведенням, репрезентативними профспілками є ще оті старі колишні профспілки, всі інші є нерепрезентативними. Що це означає: нерепрезентативні профспілки усувають від участі в укладанні колективних договорів та управлінні соціальним страхуванням. Це, по суті, монополізація. Цей закон я б назвав навіть рейдерським. Адже в ньому закладена ще одна серйозна міна — з одного боку, нівелюють права працівників, а, з іншого, у залежність від цих “союзних” профспілок потрапляють і самі роботодавці! Якщо раніше з ініціативою звільнення начальника цеху могла виступити лише первинна профспілкова організація, то тепер, коли босам профспілок не сподобається діяльність якогось директора підприємства, його звільнення не буде серйозною проблемою для цих діячів. Спочатку вони робили бізнес на майні. Майно має тенденцію закінчуватися. Тепер вигадали новий вид бізнесу: збільшення власного майна за рахунок чужого з допомогою приручених агресивних профспілок. На мій погляд, такі зміни ні до чого доброго не приведуть, а лише сприятимуть рейдерському перерозподілу власності між різними фінансово-олігархічними групами на... законних підставах.

— Ви виступатимете проти цього? Якщо так, то на що Ви розраховуєте? Завжди дивувався людям, які стверджували, що “Ахметов підтримає середній бізнес”. Для чого йому на його крупних індустріальних підприємствах, де є слухняні робочі й інженери, цей “середній бізнес”? Думаю, схожа історія і з профспілками: нереально, щоб Хара і Сухий не погодили свій законопроект у верхах...
— Я знаю, що в Києві є низка громадських організацій, зокрема: “Українська Громада”, “Фундація регіональних ініціатив”, “Союз жінок України” й інші організації вже б’ють на сполох. Є напрацьована аналітика, шляхи виходу на народних депутатів. Потрібно готувати певні акції, підписувати листи, звернення, оприлюднювати ці небезпечні тенденції. Коли загроза серйозна, то з нею потрібно боротися на початках. Хоча розуміємо і труднощі: потрібно враховувати, власне, авторство законопроектів, людей, котрі сьогодні є в парламентській більшості. Оприлюднення загроз стимулюватиме захисну діяльність і пересічних працівників, і роботодавців, які ще не втратили людяності та не розучилися думати.

Джерело: Львівська газета "Ратуша"

Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.